Мій вірш про кішку

Вони живі,
Вони не тіні…
не іграшки,
божі створіння.

Вони любити добре вміють.
Вони урчать, вони хворіють…
їм треба їсти, треба спати,
Свою людину цінувати.

Якщо шукаєш собі друга,
То краше кішки не знайти!
У мене цих «малих» багато -
й любого треба цінувати,

за вушком пестити,
любити,
їх годувати і співати,
Як мама-кішка колискову,
Хоч і великі вже вони…
А як інакше прийдуть сни до них?